Я відчуваю бажання поділитися з Вами своїм досвідом перших днів інтеграції в канадське життя, а саме наших чотирьох місяців в Монреалі. Все з позиції жінки, дружини і мами двох маленьких дітей, тому так сумбурно.
Так ми першi днi ходили по органiзацiяx - оформляли соцiальний страховий номер, медичне страхування ... та вiдвiдyвали установи для новоприбулих
Перше, що мене вражало - неймовiрно хороше ставлення до дiтей, З ними всi говорили, посмiхалися, кривлялися та намагалися розважити тa й з нами також усмiхнено спiлкувалися. Зiзнаюся, що для мене спершу було непросто не вiдводити погляд та пiдтримувати милi балачки по декiлька разiв на день, але це дiйсно дуже класно.
А ще ми неймовiрно вдячнi тим людям, якi нас зустрiли i допомагали, без них було б важко.
Особисто я захоплювалася органiзацiю роботи в установах
, красою архiтректури
тa вмiнням людей жити
i помiчати важливе (і продуманістю комфорту)
Взагалi, тут уживаються люди різних національностей і релігій.
В мене був стереотип, що в розвинених країнах поширене пiзнє батькiвство и багато людей страждають вiд зайвої ваги i все виявилося навпаки.
.JPG)
Комментариев нет:
Отправить комментарий